25 грудня християни західного обряду святкують Різдво — особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям.

Це найбільше свято в католицькому світі, воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Вифлиємі. В Західній Україні католицьке Різдво часто називають  «польським», так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками. Це ж свято відзначають і православні християни (східного обряду), тільки воно припадає на 7 січня (на 13 днів пізніше). 

Головна прикраса свята — це вбрана смерека або ялинка, яку ставлять у своїх будинках віруючі. Кришталеві кулі, кольорова мішура, свіжі квіти і соковиті фрукти прикрашають дерево. Історія про підношення волхвами Немовляті Ісусу всіляких дарів пустила коріння традиції обмінюватися подарунками до Різдва. Католицькі віруючі з трепетом ставляться до свята та прикрашання свого будинку, приділяючи цьому багато часу. Все це символізує віру і шанування Христа. Ніяке інше свято не здатне настільки об`єднати людей, як Різдво Христове.

Споконвіку цей казковий день прийнято зустрічати в колі сім`ї і близьких друзів. Усі християни світу святкують цей день, як одне з головних свят у році, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдвяні традиції передаються з покоління в покоління, несучи в собі весь сенс всеосяжної любові Христової.

19 грудня - День святого Миколая

Це зимове свято залишається одним з найулюбленіших і довгоочікуваних для всіх: дорослі шанують пам’ять святого, а діти зазвичай знаходять під подушкою подарунки.

Миколай відомий своїми добрими справами і служінням Богу. Так, з молодих років він отримав духовний сан і став проповідувати, а свою спадщину віддав на благодійні цілі.

Крім того, Миколая називають Чудотворцем, адже з його ім’ям пов’язано багато легенд. Наприклад, за однією з них відомо, що одного разу він воскресив моряка і відтоді став покровителем моряків. Також він відомий тим, що врятував місто Миру від страшного голоду та часто допомагав бідним мандрівникам.

Вважається, що Миколай завжди опікувався дітьми з бідних родин: годував, дарував подарунки і теплі речі. За однією версією, він вирішив допомогти трьом дівчаткам, у яких не було приданого, і став таємно приносити до їхнього будинку золоті монети. Звідси і виникла традиція залишати дітям подарунки та солодощі під подушкою.

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

14 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці,

 День українського козацтва.

Покрова Пресвятої Богородиці – це головне осіннє християнське свято, історія якого бере початок з подій далекого 910 року в Константинополі.

Під час всеношної молитви серед віруючих у храмі перебували св. Андрій Блаженний і його учень Єпіфаній, яким явилася Пресвята Богородиця, що пливла у повітрі в ясному небесному сяйві в оточенні ангелів і святих. Разом із Богородицею вони побачили Іоанна Хрестителя та Івана Богослова.

Богоматір помолилася разом із віруючими, після чого зняла зі своєї голови блискуче покривало, яскравіше за сонячні промені, і простягнула над усіма людьми, що перебували в церкві. Тим самим Покров Богородиці захистив їх від ворогів видимих і невидимих.

Дивовижне явище Пресвятої Богородиці з покровом у руках підбадьорило греків і додало їм сил у тяжкій боротьбі проти сарацинів, в якій вони здобули перемогу, і місто було врятовано від ворогів.

На Русі свято Покров Божої Матері було встановлене за князя Андрія Боголюбського приблизно в 1164 році. Також храми на честь Покрова Божої Матері почали будуватися в XII столітті.

В Україні щорічно 14 жовтня відзначається День українського козацтва, приурочений до свята Покрови Пресвятої Богородиці. А з 2015 року цей день став ще й офіційним вихідним на честь святкування Дня захисника України.

Народні свята

7 квітня - Благовіщення

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить (Номис, 418). На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули. — "вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — муравлі, жаби, гади. Від Введення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — "і всяке диханіє". Господар виганяв того дня всю свою худобу і дріб, і бджіл, і навіть пса, на сонце, на волю, щоб почули весну і самі вже про себе дбали. Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував до свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина за народньою символікою, Благовіщення вішує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла, і т. далі.